Річниця перемоги Майдану, вечір пам'яті героїв Небесної Сотні



Офіційні суди у справі Небесної Сотні, які тягнуться вже три безкінечні роки – це огидний цирк, дешевий пафосний спектакль, організований спеціально, щоб створити враження, ніби «справа йде, дайте час». Це окозамилювання.

Ніхто ні в чому там не розбирається, ніхто не шукає ніякої правди – ми усвідомили це, щотижня відвідуючи протягом останніх місяців засідання у справі Небесної Сотні. Там прокурори безсенсово бігають по колу, адвокати убивць відверто тягнуть час, суддя і присяжні нудьгують. Відвідувачі нудьгують. Убивці (всього п’ять цапів-відбувайл) за гратами теж нудьгують. Вони всі просто чекають, коли політична ситуація стане достатньо сприятливою, аби їх, нарешті, випустили.

Але це ще не найгірше. В «справі Небесної Сотні» влада хоч робить вигляд, ніби шукає винних. Але варто заглянути до інших майданівських судів, де вже нема журналістів, нема уваги – там міліціонери давно і відверто сміються постраждалим в обличчя. Там судді, які судили майданівців під час революції, нині ведуть справи по злочинам проти Майдану. Там обвинувачені навіть не ходять на засідання – навіщо? Вони й так знають, що за них давно все вирішено і домовлено.

Як заведено в усіх судах України, рішення по «справі Небесної Сотні» приймається не в залі засідань, а десь в закритих кабінетах і спускається згори. В залі перед телекамерами сидять не учасники процесу – там лише виконавці. І не треба глибокого аналізу, аби зрозуміти, де й ким насправді вирішується справа Небесної Сотні. І чому вбивць в ізоляторі лише п’ять. І чому справа жується три роки без результату. І чому досі не змінені судді, призначені ще Януковичем. І чому організатори вбивств на свободі, і не просто на свободі, а при владі, на посадах, у всієї країни на очах. І чому суди випускають затриманих міліціонерів-убивць, й ті тікають у Росію. І чому суди поновлюють на посадах міліціонерів, звільнених у зв’язку зі злочинами проти Майдану, й ті повертають собі владу.

Давайте, нарешті, поглянемо правді у вічі – ні в кабінетах, ні в судах, ні в залах засідань, ні в коридорах влади вже не знайти справедливості. Ті, хто три роки стоять під цими дверима і чекають на неї – чекають дарма. Там йде торгівля, а не пошук правди.

То що ж робити?

А все просто. Ми, майданівці, не маємо кабінетів, зате у нас все ще є наша вулиця – умита кров’ю українська вулиця, якої так бояться ті, хто в кабінетах. Бо тут, без кабінетів, вони – порожні нулі, тут вони отримують в обличчя з вогнегасників, тут їх за ноги стягують з тракторів, тут їх в обличчя шлють на ***, не дивлячись на їх прибутки й посади. Тут вони нас чують, бо не мають іншого виходу.

То ж давайте зробимо так, щоб вони нас почули.

Наближається річниця розстрілів на Майдані, трагічне і звитяжне 20 лютого, кривава річниця контрнаступу на Інститутській, який став одночасно і трагедією, і перемогою. Давайте відзначимо цей день – урочисто, гідно, без провокацій і без погромів. Досить просто вийти великою силою нагадати собі і їм, що ми є – і вони будуть змушені нас слухати. І, можливо, зроблять в своїх кабінетах правильні висновки. І, можливо, справа Небесної Сотні таки зрушить з мертвої точки.

Треба показати їм, що ми не настільки дурні, як вони гадають. Що вони не обдурили нас своїм спектаклем, і ми знаємо, в які двері треба стукати, коли увірветься терпець.

Отже, 20-го лютого, в третю річницю розстрілу на Інститутській, в третю річницю перемоги Революції Гідності, ми:
- Громадський рух «Новий Вогонь»,
- ГО «Український Легіон»,
- ініціативна група майданівців, постраждалих під час розгону 30 листопада 2013-го року,
- Організація «Білий Молот»,
а також представники родин-героїв Небесної Сотні
запрошуємо вас 20 лютого о 18 годині на Майдан.

План вечора:
- Вступне слово,
- Виступ родичів героїв Небесної Сотні,
- Виступ громадських діячів, які взяли участь в організації вечора, і яким є що по суті пред’явити нинішній владі,
- Шикування з лампадками, смолоскипами і портретами загиблих героїв,
- Марш пам'яті по Грушевського та Інститутській зі згадкою всіх, полеглих на Майдані, поіменно
- Повернення на Майдан та фінальні промови,
- Урочистий підпал символічної шини та хвилина мовчання (про законність використання шин в урочистих цілях міліція і влада офіційно попереджені)
- Розхід.


Список спікерів:
- Валентина Мовчан, мати загиблого героя Андрія Мовчана
- Віталій Кузьменко, координатор ініціативної групи майданівців, постраждалих під час першого розгону 30 листопада 2013-го року
- Дмитро Різниченко, голова громадського руху «Новий Вогонь»
- полковник Святослав Стеценко, почесний голова ГО «Український Легіон»
- Владислав Горанін, лідер організації «Білий Молот»
- Ігор Луценко, народний депутат
- Юрій Тимошенко, народний депутат
- Михайло Лебідь, правозахисник
- Михайло Камєнєв, правозахисник
- Діана Макарова, фронтовий волонтер
- Володимир В’ятрович, історик
- Іван Семесюк, художник

Приходьте, друзі, щиро запрошуємо. Давайте покажемо, що Майдан нічого не забув і нікого не пробачив. Що ми є, і вони рано списали нас з рахунків.

І будь ласка, не ведіться на заклики різних провокаторів «хапатися за зброю!» та «захоплювати державні будівлі!». Цих дрібних шкідників випускають спеціально, аби налякати людей і змусити залишитися вдома. Просто плюньте в їх бік, і спокійно йдіть на Майдан. Тут свої.

P.S.
Наша перша організована зустріч відбудеться в четвер, 16 лютого, об 11-00, біля Святошинського суду міста Києва (вул. Жилянська, 142), де слухається справа «Небесної Сотні». Ми вийдемо і скажемо все, що думаємо про цей «суд».
(Допоможи нам, Боже)