Феномен партизана



Коли французський "король-сонце" Людовік ХIV, за легендою, сказав історичне: "Держава - це я", жоден громадянин не міг подумати, ніби Його Величність забагато на себе бере. Якщо за вікном епоха абсолютизму, а ти - монарх, якщо до тебе на троні сиділа ціла низка таких же людовиків-бурбонів, на державному гербі й прапорі зображено вашу родову лілею, славень країни називається "Боже, бережи короля", твоя воля є конституцією, твоє слово - законом, а сам ти правиш 72 повних роки, - сказати за цих обставин "держава це я" - не понти, а оголошення факту.

В українській конституції написано, що "джерелом влади в Україні є народ", і це теж, як не дивно, не понти, а реальність історичної доби. І дякувати за наступ цієї доби треба партизанам.

Партизан - досить свіжий феномен, він вперше з'явився якихось двісті років тому, в Іспанії, під час окупації її військами Наполеона (1808-1814 р.). Іспанський король зрікся влади, іспанська аристократія теж підняла лапки, - всі носії державного суверенітету відмовилися від Іспанії, і тут несподівано підняли голову ті, чий суверенітет сторіччями розповсюджувався максимум над гончарнями, плугами, кузнями і торговими ятками. Вони вперше за новітню історію сказали: та плювати на короля, він не Іспанія. Плювати на духовенство, армію і аристократію. Іспанія - це ми, і ми оголошуємо окупантам війну.

То було грубе порушення всіх заведених правил тодішньої політики, знищення принципу "конвенціональної війни", в якій заведено пишні мундири, чіткі правила і кодекси. Правил більше не існувало, а існувало лише бажання знищити ворога будь-яким способом.

У слові "партизан" є слово "партія" (від італійського: "partigiano" - прибічник певної суспільної групи, партії). Партизан - це людина, яка побачила в особистому політичне, а в політичному - особисте. Партизан - це людина, повз будинок якої проїхали колони ворожих танків. Рідні символи державності, - від прикордонних стовпів до прапору над столицею, - знищені. Навколо нема жодної структури, на яку можна спертися. І ця людина несподівано повторює за королем-сонце: "держава - це я". Я - джерело її суверенітету. Моя воля - конституція. Я - армія. Батьківщина - не в кордонах, а в моєму серці.

І партизан оголошує війну.


(Пост написано за результатами лекції Ігоря Гаркавенка "Партизан як останній суб'єкт світової історії, і як остання фігура світового духу", проведеної 28.12.2013 в Штабі спротиву (будинку КМДА)
promo reznichenko_d august 5, 2013 14:33 86
Buy for 5 000 tokens
Якщо бажаєте допомогти автору блога - допоможіть матеріально. Рахунок: 5168 7556 0076 8929 ("Приватбанк")