THIS IS UKRAINE!!!!!

4 липня я, нарешті, побачив свою націю, і безсоромно в неї закохався. Вона була прекрасна. Коли до нас здалеку наближалися нескінченні колони міліції, упаковані, як імперські штурмовики, як мурахи, в блискучих чорних шоломах, моя нація кепкувала. Кепкувала, чорт забирай, кепкувала і сміялася. Ми всі розуміли ясніше ясного, що шансів немає. Нам було страшно, весело, нервово і чарівно.

Героїчна особистість, за свідченням філософа Сапронова, повинна бути дуальної - ділитися на героїчний суб'єкт і людський об'єкт. Тобто на того, хто боїться, і того, хто долає страх. Якщо страху немає, то це вже не герой, а втілена стихія, не здатна усвідомити себе. Страх - точка опори, від якої відштовхується людина, яка бажає вийти за межі людського.

Мені важко передати, наскільки це захоплююче відчуття - раптом почути внутрішню тишу, раптом зрозуміти, що голос, який зудить у голові: "...біжи звідси!!!", - несподівано заткнувся, а замість нього звучить переможний крик - "А! НАС! РАТЬ!" Наш загальний голос. Не забуду це відчуття ніколи.

Я знаю, чому деякі україномовні патріоти раптом кинулися засуджувати нас. Вони відчувають, що ми для них небезпечніше за Януковича. Янукович їх ігнорує, а ми - зневажаємо. Ми бачили їх - яскравих, колоритних, в перший вечір біля Українського Дому. З чубами, з вусами, у вишиванках. Ми кричали їм у момент бійки: Сюди! Давайте сюди! Треба ще хоч двадцять чоловік, ми скинемо "беркут"! Вони у відповідь ніяково посміхалися. А коли все закінчилося, стояли групками і співали героїчних козацьких пісень.

Міліція нахабно бреше, коли говорить, що могла б розігнати нас за п'ять хвилин. Парадний вхід в Український Дім - це суцільна скляна стіна, перед якою розташовано кілька потужних колон. Якби вся маса міліції пішла на нас у фронт, з боку сходинок, Український Дім залишився б без вікон - нас би просто втиснули у будівлю, було б бите скло, кров і, можливо, трупи. Якби "беркут" йшов з двох флангів, намагаючись відтіснити нас від входу, все одно було б бите скло, задавлені в кліщах люди, і, можливо, трупи.

Мені здається, зараз влада боїться трупів більше, ніж ми.

"Беркут" навалився з одного боку. Тактично це було правильно. Але на нашому боці стала архітектура Українського Дому - відстань між масивними колонами і будівлею зовсім невелика. Це були наші Фермопіли: у вузькому проході сталося все найважливіше.

Ось ця фотографія стала знаменитою в інтернеті:


Це слава, але я її вважаю несправедливою. Заслуги фотокора тут більше, ніж моєї. Нас, що стояли в тому проході, було багато. Спасибі їм.

Мені особисто більше подобаються ось ці фотографії:


Я, наковтавшись міліцейського газу, вивалився з передніх рядів, моя кохана дружина допомагає мені прийти до тями і сліпого виводить з натовпу.


Ми спимо на сходах Українського Дому. Перша бійка позаду, друга - попереду, ніч тривожна, коротка, але до болю романтична. Вранці, взявшись за руки, ми ходили порожнім Хрещатиком, і нам було добре.
promo reznichenko_d august 5, 2013 14:33 86
Buy for 5 000 tokens
Якщо бажаєте допомогти автору блога - допоможіть матеріально. Рахунок: 5168 7556 0076 8929 ("Приватбанк")
Нема слів. Круто. І навіть дуже круто.
Я чогось (здуру) подумав, що це не справжній протест, а чергове "стояння з партіними прапорами" - тому і прийшов тільки на наступний день, коли все скінчилось, а Ваша фотка прикрашала пів українського інтернету.
Надалі буду менше думати)))
Дай Бог здоров'я Вам і дружині!
ще не читав статтю, відтягну задоволення) Вам + безперечний. Але так і хочеться згаати Вашу статтю про "закон не страшиний". добре, що думки змінюються.
Дмитрію, ви і всі ті хлопці, що змогли побороти свій страх - ви є та "закваска", яка починає змінювати наше суспільство. Людям необхідні орієнтири, орієнтири, які показані власним прикладом! Не всі продаються, не всім наплювати і треба боротися, хоч і страшно! Божої милості усій вашій родині! І завжди будьте чесними із совістю - Бог у правді.
"Я знаю, чому деякі україномовні патріоти раптом кинулися засуджувати нас. Вони відчувають, що ми для них небезпечніше за Януковича. Янукович їх ігнорує, а ми - зневажаємо. Ми бачили їх - яскравих, колоритних, в перший вечір біля Українського Дому. З чубами, з вусами, у вишиванках. Ми кричали їм у момент бійки: Сюди! Давайте сюди! Треба ще хоч двадцять чоловік, ми скинемо "беркут"! Вони у відповідь ніяково посміхалися. А коли все закінчилося, стояли групками і співали героїчних козацьких пісень".

ОЧЕНЬ КРУТО И ПРАВИЛЬНО СКАЗАНО!
Схоже, що саме так народжуються герої. Більше того, можливо, так вже народилася легенда. Тільки ми її ще не почули...
із репортажа рос. кореспондента ленти.ру: "Митингующие встречают прибытие "Беркута", как мне показалось, радостными криками."
))
рішпект уважуха і всьо такоє

ходять чутки шо всьо підстроєно, шо монтян тягнибок шото там іщо

но в тонкі ігри не вірю

ЗІ думаю омон таки злякався шо буде сильна заворуха і когось таки прибьють. ну і отошол поруч став. вони зараз бояться розголосу бо і кредити беруть і з кожи вон лізуть щоб показати шо вони дімакрати.

ЗІ ЗІ ще раз велика вам всім шана.